«Збереження вишивки – ознака культурного народу». Про особливості традиційної опільської вишивки розповідає завідувач музею «Опільська хата» Крамар А.В.
«Збереження вишивки – ознака культурного народу». Про особливості традиційної опільської вишивки розповідає завідувач музею «Опільська хата» Крамар А.В.
Вже традиційно, у травні, в Україні відзначається День вишиванки. В цей день звертається особлива увага на вишивану сорочку, котра є уособленням нашої культурної ідентичності, своєрідним порталом, котрий з’єднує минуле і сучасне, сакральним оберегом кожного свідомого українця, а тепер, у ХХІ столітті ще і стала інструментом вираження ідентичності. В кожному регіоні є свої особливості вишивання. Щоб більше дізнатися про традиційну опільську вишивку, ми розпитали вчителя початкових класів, завідувача етнографічним музеєм «Опільська хата» (знаходиться в приміщенні Букачівського ліцею), колекціонера традиційних вишиваних речей Крамара Анатолія Васильовича, котрий люб’язно погодився охарактеризувати особливості вишивання на Опіллі. З розповіді Анатолія Васильовича дізнаємося, що українська народна вишивка є одним із найбільш поширених і доступних видів народної художньої творчості. Вона дійшла до нас у вигляді різних орнаментів. Зразки старовинної народної вишивки вражають нас простотою і вишуканістю. З глибокої давнини ручною вишивкою оздоблювати вироби побуту: рушники, чоловічі і жіночі сорочки, обруси (скатертини), салфетки.
Традиційним у вишивці Опілля є вишивання хрестиком геометричних орнаментів. Опільська вишивка має свої особливості. Геометричні орнаменти складаються з різних геометричних фігур: трикутників, ромбів, квадратів, зірок. Крім основного чорного кольору наша вишивка поєднує червоні, сині, фіолетові, оранжеві, зелені кольори, що надає орнаментам яскравості та самобутності.
Зустрічаються вишивки із рослинним орнаментом: квіти, листки, бутони, стебла, але переважно двома кольорами: червоним і чорним, але можна зустріти зелений, червоний і вишневий кольори. Рослинно-геометричні орнаменти складаються із геометричних спрощених квітів, листків, бутонів, стебла.
Вишивають різними швами. Шви поділяються на основні і додаткові. Основні діляться на рахункові і декоративні. Рахункові, бо рахують нитки тканини (полотна, панами). До рахункових швів слід віднести пряму гладь, косу гладь, низинку, хрестик, різні види мережок. В декоративних (вільних) швах вишивають по контуру візерунка, переважно рослинний орнамент. Найпоширеніші такі шви на горсиках (кептарях), запасках з оксамиту.
В колекції музею є зразки вишивання двосторонньою гладдю (горсики, запаски, покривала). Також є речі вишиті художньою гладдю (це коли пелюстку або листок вишивають декількома кольорами) рушники на бавовняній тканині.
Попри таку змістовну розповідь про особливості традиційної Опільської вишивки, Анатолій Васильович проводить екскурсію музеєм, де ми можемо зануритися у самобутній світ старовини. «Ось ця вишиванка ще з ХІХ століття, її привезли з села Козарі, а ось ця з Луківця-Вишнівського трохи пошита трохи пізніше. Сорочок є багато, одна навіть вишита чоловічими руками. Є у нас велика колекція рушників, вишитих на початку ХХ століття, деякі з них вишиті на вибіленому лише з однієї сторони полотні, як оці два парні рушники з села Журавеньки». Також, за словами колекціонера, деякі речі мають патріотичний характер, оскільки були вишиті в часи національно-визвольних змагань за самостійність України. Багато старовинних візерунків були відтворені сучасними майстринями на запасках, котрі також належать до величезної колекції Анатолія Васильовича і які він позичає для використання під час різних культурних заходів.
Окрім вишитих речей, у музеї «Опільська хата» є багато експонатів декоративного та ужиткового характеру. Тут можна побачити старовинний посуд, меблі, одяг, музичні інструменти, різні побутові речі, котрі були конче необхідні жителям села 100 і більше років тому (жорна, лампи, веретена, кужелі та та ін.). Також у музеї є розмальована піч і навіть дитячі іграшки початку ХХ століття.
Пан Анатолій дуже любить свою справу і всяко вболіває за збереження традицій, за покращення умов функціонування музею, також він зберігає десятки етнографічних записів та історичних розвідок про нашу місцевість, і звичайно, постійно збільшує свою колекцію старовинних вишитих речей, тому що збереження вишивки – це не відсталість, а глибока повага до батьківських традицій і велика ознака культурного народу.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
